Виконавчий напис нотаріуса на кредитних договорах МФО підлягає оскарженню

Виконавчий напис нотаріуса — це нотаріальна дія, яка надає кредитору право починати виконавче провадження без судового рішення. Нотаріус вчиняє напис на підставі документів, що підтверджують безспірність заборгованості, і це означає: боржник не бере участі в процесі, не має можливості висловити заперечення і дізнається про напис вже після відкриття виконавчого провадження. Виконавчий напис є виконавчим документом нарівні з судовим рішенням, що дозволяє виконавцю накладати арешти, здійснювати стягнення і вживати примусові заходи. Оскарження напису після відкриття провадження можливе, але вимагає активних дій і правильно складеного позову.

Найчастіша підстава для оскарження виконавчого напису по кредиту або МФО — кредитний договір не був нотаріально посвідчений. Більшість банківських кредитів, онлайн-кредитів і мікрозаймів укладаються у простій письмовій або електронній формі.

Після судового скасування змін, які дозволяли вчиняти виконавчі написи за ненотаріальними кредитними договорами, судова практика стала більш критично оцінювати такі написи. Якщо нотаріус вчинив виконавчий напис на підставі звичайного кредитного договору, це може бути вагомою підставою для позову.

Особливо це стосується виконавчих написів МФО, де кредит часто оформлювався онлайн через SMS-код, особистий кабінет або електронний акцепт. Такі документи потрібно перевіряти окремо, тому що сам факт наявності договору ще не означає безспірність боргу.

Виконавчий напис можливий лише тоді, коли заборгованість є безспірною. Якщо боржник не погоджується із сумою, процентами, штрафами, пенею, комісіями, строком, фактом отримання коштів або самим договором, борг уже не можна вважати безспірним.

На практиці спірність боргу може підтверджуватися тим, що сума завищена, проценти нараховані неправильно, штрафи непропорційні, кредитор не врахував платежі або боржник взагалі не отримував належної вимоги перед написом.

Для МФО це особливо актуально. Часто тіло кредиту невелике, але через проценти, пролонгації, штрафи і пеню сума стягнення зростає в кілька разів. Такий розрахунок потрібно перевіряти, а не автоматично сплачувати.

Стаття 88 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріус вчиняє виконавчий напис, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Також має бути дотриманий строк з дня виникнення права вимоги.

Якщо нотаріус формально прийняв документи кредитора і не перевірив, чи справді борг є безспірним, це може бути підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У позові потрібно показати, які саме документи були відсутні або чому вони не підтверджували безспірність: немає належного розрахунку, немає доказів направлення вимоги, немає нотаріально посвідченого договору, пропущено строк або сума боргу є спірною.

Ще одна поширена підстава — боржника не повідомили про вимогу кредитора. Якщо людина не отримувала письмового повідомлення про борг, не знала про суму, не мала можливості заперечити або погасити заборгованість до напису, це потрібно використовувати в суді.

Важливо перевірити не лише сам текст вимоги, а й докази її направлення. Кредитор має підтвердити, куди саме надсилав вимогу, коли, яким способом і чи була вона вручена боржнику.

Після арешту карти потрібно спочатку знайти виконавче провадження. Це можна зробити через АСВП, застосунок Дія, банк або постанову виконавця, якщо вона вже надійшла.

Потрібно встановити номер виконавчого провадження, прізвище приватного або державного виконавця, суму стягнення, назву стягувача і підставу відкриття провадження.

Виконавець має надати документи, на підставі яких відкрите провадження. Зазвичай потрібно отримати постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про арешт коштів, постанову про стягнення виконавчого збору або основної винагороди приватного виконавця, реквізити стягувача і копію виконавчого документа.

Без цих документів складно підготувати правильний позов, тому що потрібно чітко розуміти, який саме виконавчий напис оскаржується.

Для позову необхідно знати дату виконавчого напису, його реєстровий номер, ПІБ нотаріуса, суму стягнення і назву кредитора або фінансової компанії.

Якщо цих даних немає у постанові виконавця, потрібно письмово звернутися до виконавця, нотаріуса або стягувача з вимогою надати копії документів.

Я не раджу одразу сплачувати всю суму тільки через арешт карти. Оплата під тиском може ускладнити подальше повернення коштів, особливо якщо гроші вже перерахують стягувачу.

Спочатку потрібно перевірити, чи законний виконавчий напис, чи правильно визначена сума боргу і чи є підстави для зупинення стягнення.

Для підготовки позову потрібні постанови виконавця, номер виконавчого провадження, сума стягнення, дані стягувача, постанова про арешт коштів, інформація про списання і документи щодо виконавчого збору або винагороди приватного виконавця.

Ці документи показують, що стягнення вже почалося і створює для боржника реальні наслідки.

Потрібно отримати або зібрати кредитний договір, розрахунок заборгованості, історію платежів, вимоги кредитора, повідомлення, договори факторингу або уступки права вимоги, якщо борг передавали фінансовій компанії.

Якщо боржник не має договору, це не означає, що захист неможливий. Навпаки, відсутність договору або розрахунку може бути аргументом для витребування доказів.

Важливо отримати копію виконавчого напису і документи, на підставі яких нотаріус його вчинив. Саме ці матеріали допомагають зрозуміти, чи була заборгованість безспірною і чи мав нотаріус право вчиняти напис.

Якщо нотаріус не надає документи добровільно, у суді можна ставити питання про їх витребування.

Для суду потрібні докази реальних наслідків напису: банківські виписки, скриншоти з банківського застосунку, довідка роботодавця про утримання із зарплати, платіжні документи, повідомлення банку про арешт рахунку.

Ці докази важливі також для заяви про забезпечення позову і подальшого повернення стягнутих коштів.

Основне формулювання вимоги — визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Це не завжди називається «скасування виконавчого напису», хоча в побуті люди часто використовують саме цю фразу.

У позові потрібно зазначити, який саме напис оскаржується: дата, номер, нотаріус, сума стягнення, стягувач і виконавче провадження.

Зазвичай відповідачем у таких справах є стягувач — банк, МФО або фінансова компанія, яка подала документи нотаріусу і отримала виконавчий напис.

Нотаріуса та виконавця часто залучають як третіх осіб, оскільки їхні дії пов’язані зі спором, але матеріальна вимога стосується саме стягувача.

Якщо рахунок арештований, із зарплати йдуть утримання або є ризик списання коштів, разом із позовом варто подавати заяву про забезпечення позову. У ній можна просити суд зупинити стягнення за виконавчим провадженням на час розгляду справи.

Це важливо, тому що судовий процес може тривати, а виконавець у цей час може продовжувати списання.

Якщо позов задоволено, боржник може заявляти вимогу про компенсацію судових витрат, у тому числі витрат на правову допомогу. Для цього потрібні договір з адвокатом, акти, рахунки, квитанції або інші докази оплати.

Компенсація не відбувається автоматично. Її потрібно правильно заявити і підтвердити документами.

Перший варіант захисту — зупинити стягнення ще до остаточного рішення. Для цього подається заява про забезпечення позову. Якщо суд її задовольнить, виконавець має зупинити примусове стягнення.

Це не закриває провадження остаточно, але дозволяє зупинити списання коштів на час розгляду справи.

Якщо суд визнає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, після набрання рішенням законної сили його потрібно передати виконавцю.

Одного факту виграшу справи іноді недостатньо, тому що банк, виконавець і рахунки можуть не оновитися автоматично. Потрібно контролювати виконання рішення.

Після отримання рішення суду виконавець має закінчити або закрити виконавче провадження, оскільки виконавчий документ більше не підлягає виконанню.

Боржнику варто подати письмову заяву виконавцю, додати копію рішення суду і вимагати винесення постанови про закінчення провадження.

Після закриття виконавчого провадження потрібно проконтролювати зняття арешту з рахунків. Виконавець має направити відповідну постанову до банків.

Якщо арешт не знято, потрібно звертатися до виконавця письмово, отримувати підтвердження направлення постанови і перевіряти її виконання банком.

Якщо кошти списані, але ще не перераховані стягувачу, потрібно звертатися до виконавця із заявою про їх повернення або зупинення перерахування після забезпечення позову чи після рішення суду.

У такій ситуації важлива швидкість. Чим раніше подана заява, тим більше шансів не допустити перерахування коштів кредитору.

Якщо гроші вже отримав стягувач, повернення може вимагати окремих дій. Після визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, можна ставити питання про повернення безпідставно отриманих коштів.

Для цього потрібно мати докази списання, документи виконавця, підтвердження перерахування і рішення суду щодо напису.

Якщо кошти утримували із зарплати, потрібно отримати довідку роботодавця про суми утримань, постанову виконавця, банківські виписки або платіжні документи.

Ці документи використовуються для підтвердження розміру коштів, які були фактично стягнуті на підставі виконавчого напису.

Ця справа є однією з ключових для спорів щодо виконавчих написів по кредитах. Після скасування змін, які дозволяли вчиняти виконавчі написи за ненотаріальними кредитними договорами, багато написів по звичайних кредитах, МФО та онлайн-кредитах стали успішно оскаржуватися.

Практичний висновок: якщо кредитний договір не був нотаріально посвідчений, потрібно перевіряти, чи мав нотаріус право вчиняти виконавчий напис саме за таким документом.

У практиці Великої Палати Верховного Суду сформована важлива позиція: виконавчий напис, вчинений на підставі кредитного договору, який не був нотаріально посвідчений, у відповідних правовідносинах може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Ця позиція часто використовується у спорах з фінансовими компаніями, банками та МФО.

У свіжій судовій практиці 2026 року суди продовжують звертати увагу на те, що нотаріус має вчиняти виконавчий напис лише за наявності документів, які підтверджують безспірність заборгованості.

Це важливо для боржників, які оскаржують написи по старих кредитах, онлайн-кредитах або боргах, переданих фінансовим компаніям.

У подібних спорах боржники часто посилаються на відсутність безспірності суми, відсутність належного повідомлення і неправильний розрахунок боргу. Такі аргументи потрібно підтверджувати документами: виписками, листуванням, запереченнями, відсутністю вимоги або доказів її вручення.

Верховний Суд неодноразово підкреслював, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису може бути самостійною підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Тому в суді потрібно аналізувати не тільки суму боргу, а й саму процедуру: які документи подав стягувач, чи був договір нотаріальним, чи підтверджена безспірність, чи дотримано строк і чи повідомляли боржника.

У моїй практиці оскарження виконавчого напису майже завжди починається з арешту карти, а не з листа від нотаріуса. Людина часто не знала про напис, не брала участі в суді, але вже бачить блокування рахунку або утримання із зарплати.

Я вважаю помилкою одразу платити всю суму, не перевіривши кредитний договір, розрахунок боргу, нотаріуса, строк звернення і документи стягувача. Якщо договір не був нотаріально посвідчений, сума боргу спірна або боржника не повідомляли належним чином, потрібно йти до суду, просити зупинити стягнення і визнавати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Правильна стратегія дозволяє не тільки зняти арешт з рахунку, а й закрити виконавче провадження, повернути незаконно списані кошти та компенсувати витрати на адвоката.